Информационный портал

Видатні люди України в рідному місті Боярка. Продовження. М.Грушевський

Опубликовано - 30 ноября 2009, в раздел - Історія міста, просмотров - 5 273



Михайло Грушевський, Олександр Грушевський,
Ганна Грушевська-Шамрай, Ольга Кобилянська

Пізня Осінь. На вулиці людей небагато, мабуть, як і тоді у кінці ХIХ – на початку ХХ століття, коли тисячі
дачників, що відпочивали, спілкувалися між собою на дачах ст.. Боярка, пороз’їжджалися по своїх домівках,
повернулися до своїх звичайних справ.

Видатні люди України в рідному місті Боярка. Продовження. М.Грушевський


Але самі ці люди були дуже не звичайні, а видатні люди України, якими пишаються всі українці, в тому числі й
жителі міста Боярка, тому що тут ці видатні люди були. Вони ходили боярським лісом, прогулювались по вулиці
Хрещатик та по іншим гарним місцям Боярки.

Зростання і розвиток поселення Будаївка в напрямку залізничної станції Боярка в результаті наділення
нових садибних ділянок у 18721873 роках призвело до будівництва капітальних дерев’яних дачних будинків,
які зводилися як заможнішими селянами Будаївки, так і мешканцями Києва.

З цього часу серед дачників Боярки стали з’являтися відомі постаті того часу. Це були і високопосадовці,
і професори київських учбових закладів, і відомі громадські діячі, артисти, поети, художники, діячі науки і культури.
Багато хто з них реєстрували свій шлюб або народження дитини у Михайлівській церкві Боярки.

У 1900 році на дачах ст.. Боярка вже існувало Товариство сприяння дачній місцевості. Метою його було
поліпшення санітарного стану, впорядкування та освітлення вулиць, утримання насаджень тощо.
Путівник «Весь Київ» у 1909 році повідомляв, що старовинна дачна місцевість Боярка має парк та театр
і щорічно в літній сезон приймає до 10 тисяч відпочиваючих.

Влітку 1891 року на дачах станції Боярки бував Михайло Грушевський, що видно з його переписки з ріднею.
Майбутній перший президент України і великий український історик, приїздив до своїх родичів Златоверховнікових,
які тримали в Боярці дачу.

Також відомо, що у 1905 році ст..Боярка відвідував рідний брат великого українського історика
Михайла Грушевського – Олександр, перебуваючи у родині Парфененків, з якої походила його майбутня дружина Ольга.
Влітку 1908 року окрім Олександра Грушевського на дачі по вулиці Зеленій відпочивала і сестра великого історика
Михайла Грушевського – Ганна.

Михайло Грушевський (1866- 1934) належить до таких велетнів української національної культури, політичної думки,
як і Тарас Шевченко, Іван Франко. Саме з їхніми іменами, їхньою творчою спадщиною насамперед пов’язані ідеї
відродження української культури, науки, громадської думки, відродження історичної свідомості й національної гідності народу.

Надзвичайно плідні результати дала діяльність могутнього тандема Михайла Грушевського та Івана Франка. Вони
згуртували навколо себе найкращих талановитих молодих дослідників того часу. Завдяки їх наполегливій праці
вийшов ряд літературних та публіцистичних часописів, постійними авторами яких стали Леся Українка,
Михайло Коцюбинський, Іван-Нечуй-Левицький, Ольга Кобилянська –рідна сестра відомого українського
письменника Михайла Коцюбинського., яка теж, до речі, перебувала на ст. Боярка на дачі селянина Онисима Лахтадиря
у Будаївці у червні 1904 року.

Визнанням світового значення наукової діяльності Михайла Грушевського стало святкування 60-річчя
вченого-енциклопедиста в жовтні 1926 року. З цієї нагоди на адресу М. Грушевського надійшли поздоровлення
з наукових центрів США, Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі й інших країн, від різних установ Росії й України,
приватних осіб. Не було лише вітання від офіційних властей.

Серед несправедливо забутих дослідників історії українського літературознавства – рідний брат
Михайла Грушевського - Олександр Грушевський (1877- 1943). Про О.Грушевського рідко писали навіть у тих
академічних виданнях, що претендували на найвищу наукову оцінку — як правило, лише констатувалось
існування в українській культурі початку ХХ ст. такої постаті, але навіть і тоді знаходимо або негативну,
або зневажливу оцінку його діяльності. Так було і в колективних працях, і в монографічних дослідженнях,
і в примітках. І це не зважаючи на те, що наукова спадщина (тільки опублікована, та, яку вдалось знайти,
оскільки окремих видань праць дослідника було вкрай мало) складає понад 100 статей, опублікованих у
найавторитетніших літературних та наукових виданнях його часу — “Літературно-науковий вісник”,
“Записки НТШ”, “Україна”, “Записки Українського наукового товариства в Києві”, “Украинская жизнь”,
“Основа”, “Шлях”, “Громадська думка”, “Відродження” та багато інших. Понад 10 праць видано окремими
книгами у Києві та Петербурзі.

О.Грушевському довелось жити і працювати у складний період у житті народу, який на зламі століть
виборював собі державність. Особистість молодого науковця формувалась під впливом цілої низки історичних
обставин, що загартували на все життя його національну самосвідомість, виховали абсолютну впевненість
у великому майбутньому свого народу, вселили переконаність у тому, що плідний розвиток національної
культури можливий лише в умовах державності української нації. Один маловідомий факт — саме О.Грушевський
був першим професором, який наважився в умовах царської Росії вести лекції українською мовою (за таку
зухвалість йому було оголошено сувору догану із забороною читати у південних університетах імперії).

О.Грушевський зарекомендував себе як дослідник з широким колом наукових зацікавлень (література,
історія, фольклор, етнографія, соціальна географія та ін.).
Естетичний смак та літературні вподобання дослідника значною мірою сформував його старший брат.
У спадщині О. Грушевського не знаходимо праць теоретичного спрямування, у його літературно-критичних
дослідженнях практично нема посилань на здобутки тогочасної теорії літератури (чим відзначаються,
наприклад, праці І.Франка , М. Грушевського Саме тому літературознавча спадщина О. Грушевського,
на нашу думку, не має такої наукової глибини та виваженості, як праці деяких його сучасників — того ж І. Франка .
Палкий прихильник дотримання кращих традицій українського письменства, О. Грушевський радо вітав
новаторські тенденції, але за однієї умови — у майстерно виконаних, високохудожніх творах. Одним з перших
цей літературний критик помітив риси імпресіонізму в творах В.Стефаника, М. Коцюбинського, В. Винниченка,
а також символізм у творах Лесі Українки та Ольги Кобилянської.

Використані матеріали: Анатолій Трубайчук "Вірний син свого народу"
Сергій Лисенко "Боярка. Історико-краєзнавчий нарис"

Ірина Кістяківська "Дисертція..."