Лiна Костенко
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Осiнній день...Ліна КостенкоОсінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь,о! - та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій!
І плаче коник серед трав - нема мелодій!Сю нiч зорi чомусь колючi
Ліна Костенко
Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!
Золота осiньЙосип БродськийЩе недавно в небі синім
Пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
Ніби сонцем вщерть налиті
На гілках висять плоди,
У багрянім жовтім листі
Мріють веснами сади.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.ОсiньПавло ГрабовськийОсінню дмухнуло,—
Висохли квіточки.
Хмуро, безпритуло
Глянули садочки.
Жовкне і травиця,
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвилий.
Пташки від негоди
Подалися в вирій.